Кілька посилань про PR і не тільки

Останнім часом відбувається багато всього – і чим більше відбувається, тим менше часу є, щоби про все написати сюди. Якщо цікаво, які пости у планах – заходьте на мій delicious, де під тегом toblog з’являється все більше цікавих постів.
 
Але кілька посилань заслуговують на особливу увагу:
 
  • Навіщо Батурин? На це питання в "Українському тижні" відповів Тарас Возняк, і я готова підписатися під кожним словом. Саме про це я думаю, коли читаю нескінченні "наїзди" на Ющенка. Адже необхідність формувати і розвивати унікальну, продуктивну корпоративну культуру – безсумнівна, прописна істина менеджменту. То чому спроби перенести це на національно-державний рівень викликають стільки спротиву?
 
  • Ні, ми – Імперія Добра! Так стверджує на "Телекритиці" Отар Довженко, який лаконічно, але дуже вдало проходиться по українській політичній журналістиці, українських політиках і навіть трошки – піарниках. Ось що Отар пише про близький мені термін:
Піарити (когось, щось; від PR, public relations) 1. Згадувати у публікаціях, демонструвати, цитувати, надавати можливість висловитися, сформулювати свою позицію, запрошувати в ефір, брати інтерв’ю тощо. Напр.: «Знову “Дзеркало” Юлю піарить, інтерв’ю на півтори шпальти!»; «Не став цю заяву, скільки можна Коновалюка піарити?». 2. Рідко: Надавати послуги у сфері зв’язків із громадськістю.
 
По-моєму, коментарів це не потребує. Лишається тільки сумувати з приводу того, як український PR дискредитував сам себе.
  •  Сірий Свинус aka svinoryl aka Євген Дубогриз відзначився черговою діатрибою на адресу піарників, яких він оголосив ворогами журналістів, не більше і не менше. Моя позиція з цього питання – у коментарях до його поста, але, взагалі, стосунки між піарниками і журналістами мені нагадують гендерний конфлікт: періодично жінки ненавидять чоловіків і оголошують їх ворогами, чоловіки відповідають їм зневагою і насмішками з їх водійських навичок, але це все не заважає їм спати одні з одними і отримувати від цього задоволення. Тим не менше, немає диму без вогню, і серед піарників дійсно багато "Цукрів Медовичів", а серед журналістів – любителів обходитися колекціонуванням коментарів та прес-релізів без будь-яких намагань проаналізувати чи всебічно висвітлити тему.

Питання співпраці журналістів та PR-ників за умов тотального браку ресурсів з обох сторін – це взагалі цікава тема. Найближчим часом обіцяю викласти сюди враження від круглого столу PR-комітету EBA, де обговорювали стан медійного ринку і що це означає для PR.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s