Знову про персональні стосунки і спам

Є у мене добрий знайомий. Моя велика симпатія – як з персонального, так і з професійного боку. Ми знаємося ще з доісторичних часів і в деякою періодичністю спілкуємося. Звичайно ж, у нього є мої телефони і адреси електронної пошти.

 

У мого знайомого є компанія. Одного прекрасного дня мені подзвонила дівчинка, назвалася співробітницею цієї компанії і попросила мою імейл-адресу. Я дуже здивувалася такому питанню (адже у мого знайомого є ця адреса, ми регулярно листуємося на навколоробочі теми), на що дівчинка дуже ввічливо пояснила: "Ми хочемо вам надсилати інформацію про кризу – як різні компанії на неї реагують". Я подякувала і відмовилася, пояснивши, що і так отримую забагато інформації про кризу, з різних джерел.

 

Наступного дня мені подзвонила інша дівчинка. З тієї ж самої компанії. І попросила мою імейл-адресу. Щоб періодично надсилати мені інформацію про кризу. Я здивувалася ще більше і пояснила, що мені нецікаво отримувати цю інформацію.

 

Пройшло трохи більше тижня. І мені у поштову скриньку таки впала інформація про кризу, надіслана тією самою компанією. Незважаючи на те, що я двічі відмовилася від її отримання. Люди таки знайшли мою адресу, щоб надсилати мені переклади статей із зарубіжних видань – FT, Business Week – які я і так читаю в оригіналі. Наприкінці листа я виявила фразу: "Якщо Ви надалі не бажаєте отримувати розсилку, дайте коротку відповідь на цей лист."

 

Звичайно, з цим листом я вчинила так, як зазвичай чинять не з листами від добрих знайомих, а зі старим добрим спамом: ніяких коротких відповідей не писала, а перемістила у скриньку "Junk Mail."

 

І я черговий раз замислилася про те, як легко втратити лояльність, навіть якщо вона існувала роками.

Advertisements