Секретний соус. Найважливіша компетенція PR-ника

Останнім часом мене часто запитують, яка компетенція є найважливішою тдля PR-ника. За багато років спілкування з піарниками, роботи з піарниками і відповідальності за роботу піарників, я навчилася приділяти увагу таким базовим навичкам як вміння писати, тобто адекватно висловлювати думки на письмі, вміння працювати з інформацією – аналізувати її і робити правильні висновки, вміння дивитися вперед і мислити стратегічно, "бачити велику картинку"… Під час котрогось із інтерв’ю журналіст слушно зауважив: ви перелічуєте компетенції, необхідні для будь-якого менеджера, і мені було складно з ним не погодитися. Таки, дійсно, піарник має керувати інформаційними процесами і потоками, тому він, за визначенням, менеджер.
 
Проте самі тільки усі ці навички і характеристики, а ще – клієнторієнтованість (зовнішня чи внутрішня), увага до деталей, вміння пріоритизувати і гасити пожежі, комунікативні навички і роздута адресна книжка є необхідними умовами, але не достатніми. Я рік за роком спостерігаю за десятками колег у галузі й пересвідчуюся: має бути щось іще.
 
Той "секретний соус", без якого можна бути непоганим піарником або навіть хорошим піарником, але неможливо бути "дійсно хорошим" піарником, я б назвала словом "допитливість". Його антонім – лінивство, інтелектуальне лінивство.
 
Піарник має бути таким собі епіцентром бурхливої інформаційної діяльності. Він має бути ненаситним, якщо ідеться про інформацію – якщо ви з мого покоління, то пам’ятаєте фільм "Коротке замикання" і розумієте, про якого персонажа я говорю 🙂
 
Йому має бути все цікаво. Якщо він працює в компанії чи вузькоспеціалізованому агентстві, то він повинен знати все про компанію, конкурентів, продукти, історію і т. д. – чим більше, тим краще. Він повинен цікавитися тим, що роблять його колеги – в сусідньому кабінеті, в компанії-конкуренті, в Україні і у світі. І що робили інші люди до того. Він повинен знати, що відбувається у політиці, у мистецтві, в технологіях – чим ширший спектр, тим краще. Немає значення, звідки ця інформація береться – з книг, періодики чи блогів, із тренінгів чи неофіційного спілкування у клубах, комітетах та організаціях, з Twitter чи енциклопедій.
 
Річ у тім, що це все можливо тільки тоді, якщо людині від щирого серця цікаво. Постійно змушувати себе опрацьовувати величезні пласти інформації – важка справа, та й непотрібна.
 
Якщо людина наділена допитливістю, то в неї з’являється є і широта кругозору, і напрацьована база знань, і комунікаційні навички, і навички роботи з інформацією, і все інше. Тому, з мого погляду, "дійсно хороший" PR-ник обов’язково допитливий. А ви як гадаєте?
 
 
Advertisements
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s