“PR помер.” Новий мем? Чи постріл крейсера “Аврора”?

Чергова хвиля анти-PR накрила блогосферу. Все почалося з поста Роберта Скобла, який написав: "Ось як я люблю дізнаватися про нову компанію. Ні, не від PR-фірми. Ні, не від СЕО чи когось іншого з компанії, який дзвонить чи пише мені листа. /…/ Один бета-тестер (програміст, якого я знаю і якому довіряю) прийшов до мене сьогодні і сказав: "Це – одна з найприкольніших речей, якою мені довелося користуватися, за довгий час". "

Не секрет, PR працює якраз завдяки тому, що інші люди довіряють журналістам, блогерам та іншим авторитетам, від яких і отримують інформацію. Виявляється, цим журналістам і блогерам вже набридла роль посередника, вони хочуть відчути себе аудиторією. Що ж, цікаво. З цим можна жити.

Проблема в іншому: блогосфера відреагувала на ось цей висновок Скобла: "Немає причин витрачати божевільні гроші на PR-фірму, якщо ви створили щось, чого люди справді хочуть." Це спонукало не кого іншого як Стіва Рубела відгукнутися філіпікою про моральне застаріння PR у принципі. А за ним пішла ціла хвиля – та що там, ціле цунамі! – відгуків.

Мега-авторитетний тек-кранчер Майкл Аррінгтон: "Деякі блогери дійсно культивують стосунки з PR-никами, але для мене PR – це останній прихисток, коли я атакую новину. Вони намагаються погасити пожежу, яку я розпалюю".

Роберт Скобл, знову, у дуже-дуже довгому пості: "PR-ники роблять собі медвежу послугу, коли ставляться до журналістів і блогерів як до худоби. Щоразу, коли я отримую пітч електронною поштою, він нагадує мені, що до мене ставляться як до худоби. Особливо, коли я зустрічаюся з Аррінгтоном, Маліком, Лейсі та іншими блогерами, і ми бачимо, що всі ми отримали той сам пітч. Му-у-у-у!"

Звичайно, PR-ники – не ті люди, які будуть мовчати.

Браян Соліс: "PR як галузь життєво потребує еволюції, щоб не тільки залишитися актуальною, але і довести, що в соціальній економіці вона може бути одним із найефективніших видів маркетингу, який культивує клієнтів, "послів" та ентузіастів."

Дженніфер Леджіо на ZDNet: "Робота PR-ника полягає в тому, щоб запропонувати вам хорошу новину і допомогти вам знайти специфічний погляд на неї. Але не вішайте на PR-ників вашу нездатність знайти оригінальний погляд. Якщо блогер – хороший, то він може сидіти в одній кімнаті з 20-ма іншими і знайти унікальний погляд і роздути його у розумний матеріал".

Цей цитатник може бути нескінченним, тому просто відсилаю вас до оригіналів, які поступово обростають взаємними посиланнями. Але невипадково цей новий "мем", як його вже встигли охрестити блогери, виринає все частіше. Адже не пройшло і року з моменту, коли Кріс Андерсон вивісив свій "чорний список" PR-ників.

Тенденція ця жодним чином не обмежується англомовною блогосферою чи хай-тек-індустрією. Мій улюблений PRWeb все частіше стає ареною кривавих гладіаторських боїв між вічно незадоволеними журналістами і перманентно ображеними PR-никами. А дискусія про те, чи потрібні, взагалі, PR-агентства, скоро перейде в розряд суперечок про курку та яйце. Проте, якщо низи (тобто, PR-ники) не можуть, а верхи (тобто, журналісти і блогери) не хочуть, то чи не назріла революція в нашій професії? Товариство, як гадаєте?

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized. Додати до закладок постійне посилання.

2 Responses to “PR помер.” Новий мем? Чи постріл крейсера “Аврора”?

  1. Maksym Savanevsky коментує:

    Ти знаєш, Ярино, мені здається, що мають рацію ті, хто критикую піарників.вони, як правило, працюють з соціальними медіа, як зі стандартними медіа. персоналізація відсутня, хоча самі ж і розповідають клієнтам про переваги роботи з новими медіа та складності, які виникають у звйазку з цим.прес-реліз розісланий в 25 редакцій газет, так і залишиться прес-релізом. ніякий журналіст не образиться, якщо отримає його.а блогер звик до персоналізації, бо така природа соціальних медіа. на жаль, в більшості випадків персоналізація закінчується окремим рядком в листі, де до блогера звертаються по імені. хоча це треба робити не лише щодо блогерів 🙂

  2. Yaryna коментує:

    Максиме, дякую за комент, рада бачити 🙂
     
    Я – перша, хто критикує піарників, якщо є за що. І я, у принципі, проти масових розсилок релізів, хоча це залишається найоптимальнішим з точки зору ресурсів способом отримувати висвітлення. Як журналістам, так і блогерам треба пропонувати новини чи теми в індивідуальному порядку. Питання, де взяти стільки людських ресурсів? І зі скількома людьми можна фізично встигати налагоджувати повноцінні стосунки? В ідеальному житті, так воно повинно бути. В реальному житті, більшість газет (і блогів) пишуть про одне і те саме, і не завжди грамотно. А піарники пишуть релізи і теж не завжди грамотно. На жаль. Це не значить, що всі однаково погані, чи що PRу настав кінець.  

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s